ЗУСТРІЧ З МИКОЛОЮ АНДРІЙОВИЧЕМ СТОРОЖЕНКОМ В РАМКАХ МИСТЕЦЬКОГО ПРОЕКТУ “ВІД ШКОЛИ ДО ХРАМУ” (10 БЕРЕЗНЯ 2015 Р. М. ІВАНО-ФРАНКІВСЬК)
З життєвих сторінок Миколи Андрійовича знаємо, що він впродовж 40 років викладав у Київському державному художньому інституті тепер Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури, де попередньо здобув освіту на живописному факультеті у С. Григорєва, М. Шаронова, Т. Яблонської. Унікальність художника полягає в його працелюбності та відданості творчості загалом, що втілилось у багаточисельних монументальних полотнах. Практична творчість органічно поєдналась з філософськими міркуваннями про мистецтво і така спільність дала Миколі Стороженку глибинне пізнання всесвіту та сакралізацію буденного.
Дуже шкода, що життя митця обірвалось на 86 році, проте пам’ятаємо захопливу лекцію автора в Прикарпатському національному університеті ім. В. Стефаника не задовго до смерті. В рамках мистецького проекту “Від школи до храму” (10 березня 2015 р., м. Івано-Франківськ), була відкрита виставка картин релігійної тематики учнів Миколи Стороженка, а також репрезентовано величезне полотно самого автора “Передчуття Голгофи”. Наочно спостерігати велич створених Миколою Андрійовичем образів є цінним подарунком, адже “живе полотно” містить символіко-метафоричну композицію, в якій твориться священне дійство. Над полотном художник працював останні роки свого життя і воно є своєрідним втіленням творчого досвіду талановитого митця. В “Передчутті Голгофи” образи Христа та Марії Магдалини витончено згруповані в центрі композиції з певною граційністю в рухах та делікатністю молодих ликів, що є очевидним неоренесансним трактуванням. Постаті злегка розчиняються у масі драперій одягу, які митець скульптурно “проліплює” гризаллю світлотіні, створює ефект невагомості на сліпучо білому тлі. Художник у творі розмірковує над тривожним моментом, що має відбутись, але робить це не через опосередковане розуміння певної події, а завдяки появі першопочаткової рефлексії наближення незворотного злочину, що вб’є Божого Сина. Світлий центр полотна – то спокій що огорнув Ісуса Христа в Божественному світлі, яке потроху розсіюється до країв. Чаша як символ євхаристії укрупненою формою ствердно розміщена художником ближче до верху, на тому ж світлому тлі, що й постаті в центрі, яке символічно є округлим столом, за межами якого відбуваються події тайної вечері. В образах Ісуса Христа та святих досягнуто вишуканої граційності та тендітності, вони наче напівагомі субстанції виринають зі світла, в їхніх поглядах і рухах неквапливість, а обличчя наділені тонкими рисами уподібнені єдиному ідеалу. З цього монументального панно є очевидним, що художник у своїй творчості тяжів до масштабних композицій, де простір, тональність та світло утворювали систему візуальних зображень.
Приїзд до Івано-Франківська цієї унікальної людини викликало захоплення у студентів та викладачів Навчально-наукового Інституту мистецтв ДВНЗ “Прикарпатський національний університет ім. В. Стефаника”, які не лишень мали можливість прослухати мистецьку філософію Миколи Стороженка, а й поспілкуватись з “людиною-легендою”, перейняти творчий досвід митця, що захопливо розповідав про істинні цінності людського буття. Своєрідність митця є безпрецедентною, адже він в своїй творчості виявив та доніс до молодого покоління художників новітню стилістику, зумів зацікавити їх у авторському підході – не банального копіювання сакральних композицій, а творення натхненням, думкою та працею.
Дяків Марія Володимирівна
кандидат мистецтвознавства,
доцент кафедри образотворчого і
декоративно-прикладного мистецтва та реставрації
